ТВОРЧІСТЬ ПОЕТА ТА ХУДОЖНИКА БОРИСА ДЕГТЯРЬОВА
Саме під
такою назвою у видавництві
“Задруга” вийшла друком шоста книга поезій ржищівського поета та
художника Бориса Дегтярьова.
Творчість цієї талановитої людини поціновувачі літератури знають за збірками “Відгомін часу”, “Сповідь”, “Ужинок”, “Освідчення”, “Надвечір’я”.
Чергова книга сповнена щирих та правдивих роздумів про буття, котрі тісно переплетені
зі спогадами, спостереженнями та власним життєвим досвідом автора. “Життя – єдина мить”
складається з семи розділів, назви яких влучно відтворюють
ідейний зміст
поезій: “Пам’ять”, “Ліричні пейзажі”, “Примарне щастя”, “І слово - зброя”,” Дотик
печалі”, “Митець - пілігрим віків”, “Епілог”.
Коли думки нещирі чи
зрадливі
Посіються в віршовані
рядки,
Загине вірш.
Ось поетичне
кредо автора. Поет повинен серцем доторкнутися до всього, що його
оточує, і відгукнутися Словом
на всі події сучасності.
Правдивими, щирими і водночас болісними
рядками Борис Дегтярьов характеризує
минуле України, нашого народу, висловлює занепокоєння подальшою долею рідної мови.
Пам’ять – то рани, ніким не залічені,
То – наша мова, віками калічена…
… Пам’ять – то зболений
дух непокори,
Війни, репресії, голодомори. (“Пам’ять”).
В іншій
поезії автор книги розкриває
красу рідної української землі, гордиться нею, її могутністю:
Полита кров’ю поколінь,
Вона продовжує родити
Красунь і вчених знаменитих,
Хліб і до хліба
на столі.
(“Українська земля”).
Борис Дегтярьов з гірким
болем говорить про обірвані
війною молоді життя, але він
впевнений в тому, що пам’ять українців
зберегла полеглих:
Скільки їх, молодих, не вернулось -
Знає тільки Господь і земля.
Їх жорстоко обірвана юність
З поколінням живих розмовля.
(“Сорок п’ятий”).
До розділу
“Ліричні пейзажі” входять поезії, кожна з яких
- освідчення в любові до рідної землі,
до милого серцю поета україн-ського села, до батьківщини.
Щось перейшло за тумани:
Спомином стане колись.
Біло-рожеві каштани
Світлом весни зайнялись.
(“Біло-рожеві каштани”).
Вражає виразність та своєрідність поетичного
стилю Бориса Дегтярьова. Мова збірки легка,
чиста, доступна широкому читацькому загалу. Цьому сприяють і влучні
порівняння, і іскрометний гумор, і використання
синонімів, антонімів, епітетів та метафор.
Несподівані порівняння сприяють створенню витончених поетичних образів:
Зорі нависли, як спілі
суниці,
Хто їх зростив на Чумацькім шляху?
(“Зорі нависли…”).
Трава хвилюється, як море,
Під теплим подихом вітрів. (“Косарі”).
Особливістю, свого роду неповторною “родзинкою” книги “Життя – єдина мить”
є історична поема “Фортеця Іван”, яка до цього часу в повному обсязі ніде не друкувалася. Ця поема – результат багаторічної
роботи Бориса Дегтярьова
над опрацюванням мало кому із
сучасників відомих,
а тому і особливо цінних, історичних даних про Іван-город – одне із фортечних міст
часів Київської Русі, останки якого ще збереглися на Іван-горі біля Ржищева. Читач, безумовно, відкриє для себе нові історичні факти, які в римованих
рядках набувають особливого архаїчного звучання.
Вірші Бориса Дегтярьова,
що увійшли до книги, - це не відтворення мрій про життя, а результат осмислення всіх
проявів людської сутності, неосяжного багатства душі. Переконаний, що читачі з будь-якими
естетичними смаками, з різним життєвим
досвідом, обов’язково знайдуть в книзі щось своє, цінне,
близьке лише їхнім серцям. Адже
своїми поезіями Борис Дегтярьов намагався доторкнутися до найпотаємнішого –
людської душі. І йому це вдалося
зробити.
Книга “Життя – єдина мить”
- далеко не завершальний етап
творчості Бориса Дегтярьова,
а лише чергова сходинка до його подальших поетичних вершин. Тож чекатимемо від Вас, Борисе Степановичу, нових
поезій, нових книг.
Олексій АДАМЕНКО.